Мова
Дистанційне навчання 26.01.22.-2022
24.05.22. Тема. Вигук.
1. Опрацюйте матеріал підручника ст. 271-272.
2. Відеоматеріал.
3 Виконайте вправу 458.
23.05.22. Тема. Частка.
1. Матеріал підручника ст. 269-270.
2. Відеоматеріал.
3 Виконайте вправу 454.
19.05.22. Контрольний диктант
На окремих листках пишете: Дев'ятнадцяте травня
Контрольний диктант № 2
Дністер
13.05.22. Контрольна робота № 8
На окремих листках пишете:
Тринадцяте травня
Контрольна робота № 8
Дієслово та його форми
Тестові завдання
1. З’ясуйте, які дієслівні форми є у наведеному реченні
Хома якусь хвилину сидів замислений, лише оглядаючи рівну
дорогу.
А дієприкметник,
інфінітив, безособова форма
Б дієприслівник,
особова форма, інфінітив
В особова форма,
дієприслівник, дієприкметник
Г дієприслівник,
безособова форма, дієприкметник
2. З’ясуйте, яку синтаксичну роль виконує інфінітив у
реченні
Любить людей мене навчила мати і рідну землю, що б там не
було.
А присудок
Б означення
В обставина
Г додаток
3. Дієприкметниками є всі слова рядка
А засипаний,
знайдений, зав’язано, сказаний
Б читаючи, написані,
відчинені, пофарбовані
В притиснутий,
задубілий, потемнілий, засмажений
Г просохлий,
наляканий, кручений, купуючи
4. Усі слова є дієприслівниками в рядку
А здобувши, переживаючи, забувати, знаючи
Б випускаючи, пропущено, схопивши, відвідавши
В показуючись, розпечений, виготовляючи, виспавшись
Г забувши, міцніючи, творячи, граючись
5. Безособову дієслівну форму вжито в реченні
А Сад давно
підготовлений до зими.
Б Хай буде все
небачене побачено.
В Могили
самотньо в степу бовваніють.
Г Усе заворожене чарами літньої ночі.
6. Усі дієслова доконаного виду в
рядку
А захотіти,
слухати, мріяти
Б кликати,
повернутися, зашкодити
В намалювати,
ходити, одержувати
Г принести,
написати, розказати
7. Усі дієслова недоконаного виду
в рядку
А почати, нацькувати, переписати
Б посолити, працювати, ненавидіти
В малювати, ворожити, пекти
Г хворіти, усвідомлювати, злетіти
8. Укажіть рядок, у якому всі дієслова дійсного способу
А повідомив би, говори, борітеся
Б забуде, хотіла б, нехай спить
В світять, горить, слухає
Г сидить, хай сидить, сидів би
9. Укажіть рядок, у якому всі дієслова умовного способу
А передав би, учись, трудись
Б в’язала б, пік би, пішла
В дав би, жила б, спав би
Г пам’ятав би, згадуйте, сохне
10. Укажіть рядок, у якому всі дієслова наказового способу
А сядьмо, тратьте, чистьмо
Б провітрив, підкреслив, взяв
В купив би, купіть, кивни
Г зникає, визволив би, вилазьте
11. Дієслова теперішнього часу записано в усіх рядках,
ОКРІМ
А несе, питаю, мовчиш
Б плачу, обертається, стоїш
В писав, вставав, заходив
Г обертає, іду, стає
12. Дієслова майбутнього часу записано в усіх рядках,
ОКРІМ
А перелітую, перейду, білітиму
Б ростиму, воюватимеш, пливтимете
В милуєшся, шив, чує
Г скажеш, підніматимуть, збудую
13. Дієслова минулого часу записано в усіх рядках, ОКРІМ
А говорив, писав, зеленів
Б стукнув, танцював, співав
В мандрує, озирнувся, несе
Г повз, тік, міг
14. Закінчення -уть, (-ють) у З особі множини мають дієслова рядка
А цінувати, іржати, спати
Б читати, кохати, думати
В творити, сидіти, хвилюватися
Г боротися, креслити, співати
15. Закінчення -ать, (-ять) у З особі множини мають дієслова рядка
А відступати, звільняти, випустити
Б втерти, записати, зоставатися
Варканити, їздити, тремтіти
Г всміхатися, очистити, меркнути
16. Лише дієслова І дієвідміни вжито в рядку
А цідити, промовляти, наскочити
Б лишати, посолити, покликати
В пересилити, вигравати, зварити
Г шпурляти, тримати, ремонтувати
17. Лише дієслова ІІ дієвідміни вжито в рядку
А цокотіти, ходити, тупотіти
Б просити, мовчати, хитрувати
В зробити, терпіти, фільтрувати
Г сіпати, тенькати, шити
18. Помилку в написанні особового закінчення дієслова допущено в рядку
А нападають, переобереш, вибираєте
Б кипиш, в’ялете, будять
В упізнаємо, черпаєш, обпікають
Г вважаєш, чуєте, плаче
19. Дієслово виступає в ролі
додатка в усіх реченнях, ОКРІМ
А Любить людей
мене навчила мати і рідну землю, щоб там не було.
Б Хлопці
вирішили нікуди не рушати з Хрещатика.
В Каменя один
приділ – лежати, вітрові один закон – лети.
Г Привчав мене
батько трудитись до поту, а мати – любити пісні.
20. Позначте суфікси, за допомогою яких творяться дієприслівники
недоконаного виду
А -учи, -ючи, -ачи, -ячи
Б -ти, -ть, -сь
В -ши, -учи, -ючи
Г -анн-, -янн-, -енн-
21. Позначте суфікси, за допомогою яких творяться дієприслівники доконаного
виду
А -анн-, -янн-, -енн-
Б -учи, -ючи, -ачи, -ячи
В -ти, -ть, -сь
Г -ши, -вши
22. Позначте рядок, у якому всі дієприслівники доконаного виду
А лежачи, заспівавши, танцюючи
Б закричавши, говорячи, слухаючи
В сказавши, прочитавши, зваривши
Г оглядаючи, бігаючи, відпочивши
23. Позначте рядок, у якому всі дієприслівники недоконаного виду
А гортаючи, дивуючись, стежачи
Б бачачи, сидячі, залишаючи
В сяючи, вишивши, поспішаючи
Г витримавши, вітаючись, зустрівши
24. Допущено орфографічну помилку в рядку
А піднявши до сонця свої голівки
Б тремтячи від зимового холоду
В в’янучи на підвіконні
квіти
Г витрачаючи даремно гроші
25. Дієприслівниковий зворот ужито в реченні (розділові
знаки пропущено)
А Ми
ліземо з кручі в чорну холодну прірву підпираємо одне одного плечима.
Б На тину півень
горланить розчепірив дзьоба ножицями.
В Понуривши
голову конячина тюпала степом.
Г Незважаючи на дощову погоду настрій у мандрівників був
піднесений.
26. Одиничний
дієприслівник ужито в реченні (розділові знаки пропущено)
А Біля
машин горіли багаття, і солдати стовпившись навколо них грілись.
Б Увечері
завісивши вікна ми пекли в лежанці картоплю.
В Умившись
дядько одягав чисту сорочку й сідав до столу.
Г Стояли вони
мовчазні вдивляючись у далеке минуле своє і своїх батьків.
27. Правильно
розставлено розділові знаки в реченнях,ОКРІМ
А Почувши,
що я прокинувся, бабуся, підрум’янена, розімліла коло вогню, зазирала в мій
закуток.
Б Над
луками, залитими квітневою повінню, холонув вечір, зануривши в мілкі прибережки
далеке полум’я хмар.
В Пронизливо і
пристрасно кричали чайки стрічаючи день.
Г Сонце
пригрівало дужче й дужче, висмоктуючи з землі гарячу душну вологу.
28. Усі дієприкметники є активними в рядку
А сяючий, співаючий, посинілий
Б згаданий, засіяний, радіючий
В заспіваний, заляканий, крокуючий
Г чаруючий, темніючий, посолений
29. Усі дієприкметники є пасивними в рядку
А зів’ялий, розквітлий, квітучий
Б радіючий, передплачений, сумуючий
В зафарбований, записаний, прочитаний
Г зляканий, свистячий, заплаканий
30. Дієприкметниковий зворот не треба виділяти комами в реченні (розділові знаки пропущено)
А Над Максимом схилилося почервоніле від
гніву й туги лице Тугара Вовка.
Б Українська пісня проспівана мамою
запала Оленці в душу.
В Осінні дні напоєні пахощами зів’ялого
листя чарують туристів.
Г На березі хвилястої Десни стояло місто оповите в сни.
31. Немає пунктуаційної помилки в реченні
А Пригадаємо ті крони осінні налиті
вітрами
Б За щедрівку ґазда виносив пригорщу
вівса, намоченого у воді.
В Вода освячена з надвечір’я, вважалася святішою, аніж із Водохреща.
Г Основна обрядова їжа – вареники з
сиром присмачені маслом чи сметаною.
32.Прислівниками є всі слова рядка
А зрання, невпинно,
хто-небудь;
Б спочатку, мужньо,
по-вовчи;
В вперед, хтось,
прекрасно;
Г ніде, ніхто, пішки.
33. Прислівниками
способу дії є всі слова рядка
А просто, всюди, навколо
Б двічі, швидко, тихо
В мимоволі, вгорі, сумно
Г голосно, повільно, яскраво
34. Прислівниками
причини дії є всі слова рядка
А лагідно, доти, вдало
Б пішки, завжди, по-нашому
В дружно, навпочіпки, рясно
Г чомусь, спросоння, згарячу
35. Окремо треба писати всі прислівники у варіанті
А сам/на/сам, слово/в/слово,
ось/ось
Б пліч/о/пліч, що/години, ген/ген
В з/кінця/в/кінець, з/рук/у/руки,
лицем/до/лиця
Г рясно/рясно, мало/по/малу, з/гарячу
36. Через дефіс треба писати всі прислівники у варіанті
А по/троху, по/друге, по/закону
Б день/у/день, у/двічі, що/денно
В сільки/то, на/гора, десь/інде.
10.05-12.05.22. Прислівник. Правопис прислівників
1. Прочитайте матеріал ст. 257-260
2. Відеоматеріал.
3. Виконати вправу 433.
09.05.22. Дієприслівник
1. Матеріал підручника ст. 255.
2 Відеоматеріал.
3. Виконати вправу 426.
04.-06.05.22. Дієприкметник
1. Опрацюйте матеріал підручника ст. 252-254
2. Відеоматеріал "Дієприкмеиниковий зворот"
3. Виконайте вправу 421.
03.05.22. Тестування з теми "Дієслово"
Пройти тестування:https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=7999185
28.04.22. Тема. Дієслово
1. Прочитайте матеріал підручника ст. 243-244.
2. Відеоматеріал.
3.
4. Виконати письмово вправу 401.
26.04.22. Контрольне есе
На окремих листках пишете:
Двадцять шосте квітня
Контрольне есе (обираєте тему)
Усьому початок є любов
Що потрібно для щастя
Спішімо творити добро
Справжня краса людини
Обсяг роботи-170--210 слів
2. Згадайте, як ми пишемо есе
25.04.22. Тема. Числівники на позначення часу.
1. Відеоматеріал.
2. Запишіь у зошит!
- Якщо тобі потрібно сказати точний час (без хвилин), то слід використовувати прийменники О чи ОБ: о третій годині, об одинадцятій годині.
Для позначення половини використовуємо прийменник НА: пів на десяту, опів на сьому.
Називаючи точний час із хвилинами, слід пам'ятати, що до 30 хвилин треба вживати прийменник НА або ПО, а після 30 хвилин – прийменник ЗА або ДО.
НЕПРАВИЛЬНО: пів сьомої (години), п’ятнадцять (хвилин) восьмої (години), без десяти (хвилин) три (години) .
ПРАВИЛЬНО: п’ятнадцять (хвилин) на восьму (годину), п’ятнадцять (хвилин) по восьмій (годині), за десять (хвилин) третя (година), десять (хвилин) до третьої (години).
Ніколи не запитуйте «Скільки на ваших?», коли просите когось глянути на свій годинник. Правильно буде «Скажіть, будь ласка, котра година?».
4. Таблиця.-Зверніть увагу!
| КОТРА ГОДИНА ? |
|
Час | ПРАВИЛЬНО | НЕПРАВИЛЬНО |
10.00 | Десята година
| Десять годин |
10.30 | Пів на одинадцяту | Пів одинадцятої, половина одинадцятої |
10.15 | Десята година п’ятнадцять хвилин П’ятнадцять хвилин по десятій П’ятнадцять хвилин на одинадцяту Чверть по десятій Чверть на одинадцяту | П’ятнадцять хвилин одинадцятої |
10.45 | За п’ятнадцять одинадцята За чверть одинадцята Чверть до одинадцятої | Без п’ятнадцяти одинадцята |
22.04.22. Тема. Відмінювання числівників
1.Прочитайте теоретичний матеріал підручника ст. 232.
2. Відеоматеріал.
3. Виконайте вправу 385.
21.04.22. Числівник
1. Прочитайте матеріал підручника ст. 229-231.
2. Відеоматеріал.
3. Виконайте письмово вправу 382.
19.04.22. Займенник. Правопис.
1. Повторіть теоретичні віомості про займенник - ст. 234-235.
2. Зверніть увагу на правопис займенників ст. 236-238.
3. Перегляньте відеоматеріал.
4. Виконайте письмово вправу 391.
15.04.22. Тема. Контрольна робота №7
На окремих листках пишете:
П'ятнадцяте квітня
Контрольна робота №7
Іменник. Прикметник
І варіант (Когут Є., Матвієнко К., Мацелюк М.)
1.Усі слова є іменниками в рядку
А
праця, десятка, керування, лінощі, геройство В пісня, робота, тінь, менеджер, сто,
оглядини
Б
метал, заводчанин, позмінно, кіно, пташеня Г учень, любов, любити, мама,
зірочка, день
2.Лише
форму множини мають усі іменники рядка
А
молодь, свати, дивізія, діти, народ, колектив В обжинки, дріжджі, запіканки,
Карпати, роки
Б
двері, штани, канікули, оглядини, жнива, ворота Г гроші, меблі, Бровари, Альпи, двері,
подарунки
3.Правильно
утворені всі імена по батькові в рядку
А
Юрійович, Сергіївна, Валерієвич, Арсенійович
В В’ячеславівна, Львівна, Кузьмич, Євгенович
Б
Геннадійович, Святославович, Ігоревна, Ілліч Г Іванівна, Олегович, Іллінічна,
Генріховна
4.Усі
прикметники є відносними в рядку
А
лікарський, батькова, голосний, мовознавчий В запашний, мудрий, сьогоднішній, ринковий
Б
шкіряний, сибірський, промисловий, сніжний Г любовний, переконаний, судовий, юний
5.Суфікс
–зьк- матимуть прикметники, утворені
від іменників рядка
А француз,
Буг, Збараж, Водолага, Париж
В Петербург, таджик, Україна, латиш, Охтирка
Б
козак, Маріуполь, Миколаїв, Острог, Луцьк Г Харків, Суми, учень, узбек,
товариш
6.Правильно
утворено всі форми ступенів порівняння прикметників у рядку
А
високий – вишчий - найвишчий В дорогий –
дорощий - найдорощий
Б
низький – нищий – найнищий Г дужий –
дужчий - найдужчий
7. Усі
прикметники пишуться через дефіс у рядку
А
всесвітньо/історичний, п’ятнадцяти/процентний
В лексико/граматичний, жовто/зелений
Б
мало/вживаний, сивобородий, ясно/чолий Г громадсько/політичний,
життє/дайний
8.
Потребує редагування речення
А
Колись на ньому плавали чудові білі лебеді. В На нім лікарі ніби проводили
експеримент.
Б На
сьогоднішньому святі йому не було місця.
Г Дівчина відповіла приязно на його посмішку.
9.
Займенниками є всі слова у рядку
А
тобі, мною, по-твоєму, кілька, якось, ніби В бозна-хто, декотрого, деінде,
кожний, я, ось, ми
Б скільки, свій, що, ніщо, дехто, казна-кому Г аніякий, нікудишній, цей-таки, ти, своє, наші
10. У
реченні «У нашім раї на землі Нічого
кращого немає, Як тая мати молодая З своїм дитяточком малим» не виступає означенням займенник
А нашім Б
тая В своїм
Г нічого
11.
Усі числівники є кількісними в рядку В три цілих сім четвертих,
півтораста, четвертий, сім
А
четверо, дві третіх, двохтисячний, кілька Г сімнадцятий, дев’ятий, мільйонний,
вісімсотий
Б
вісім, дванадцятеро, п’ятсот, трильйон, сорок
12.
Одним словом пишуться числівники рядка
А
двісті/сьомий, пятсот/тисячний, шести/сотий, вісім/десятий
Б
чотирьох/сотий, дво/мільйонний, триста/третій, вісімсот/десятий
В
п’яти/сотий, дванадцяти/тисячний, семи/мільйонний,
три/мільярдний
Г
дев’яти/сотий, десяти/тисячний, пяти/мільйонний, шістсот/десятий
13.
Правильно утворена відмінкова форма числівника в рядку
А
двомастами шістдесятьма вісьма службовцями
В трьомстам п’ятидесяти дев’яти
студентам
Б
восьмастами тридцятьма чотирма пацієнтами
Г п’ятиста сімдесяти чотирьох нерезидентів
14.
Граматично правильна відповідь на питання «Котра година?» в рядку
А за
чверть одинадцять Б пів дванадцятої В
двадцять на сьому Г двадцята по трьох
ІІ варіант (Мацелюк А., Осипенко В., Шастків О.)
1.Усі
слова є іменниками в рядку
А одиниця, субота, навчання, радіти,
вікно В дівчина, субота, тітка, мережка, сорок,
заручини
Б замок, охтирчанин, село, небо, дозвілля Г півень, долоня, десяток, тиша, усі, посиденьки
2. Лише
форму однини мають іменники рядка
А
гнів, боротьба, щастя, далечінь, сміливість В масло, молоко, вода, кисень,
солома, борошно
Б
козацтво, піхота, комашня, дерево, колосся Г нафта, золото, асфальт, Дніпро,
Полтава, день
3.Не
відмінюються всі слова рядка
А
бюро, журі, жалюзі, цеце, Токіо, кольрабі В тире, вапно, інкогніто, Маріо, графіті,
пальто
Б
кенгуру, турне, ательє, ідальго, сонце, метро Г інтерв’ю, мін’юст, Елізабет, пюре,
шосе
4.Усі прикметники є присвійними в рядку
А
Олина хустка, неньчин голос, солдатська каска
В лікарів рецепт, товаришева книга, Іванків пенал
Б
ахіллесова п’ята, Кобзарів заповіт, мій день Г слюсарів інструмент, батьківські
збори
5.За
допомогою суфікса –ов- утворюються
прикметники від усіх слів рядка
А
шовк, казка, мозок, емаль, кільце, травень В дуб, береза, вишня, липа,
каштан, яблуня
Б
метр, дощ, кришталь, глянець, олово Г калина, стрій, край,
ярлик, гарбуз, дід
6.Неправильну
форму ступеня порівняння прикметника вжито в реченні
А
Секвоя – саме найбільше дерево на Землі. В Нам під силу найважчі перешкоди.
Б У
цьому місці річечка була ще вужча. Г Найбільш дотепною була
група Миколи.
7.Ступені
порівняння можна утворити від усіх прикметників рядка
А
красивий, крихітний, маленький, цікавий В світловолосий, чорний, м’який,
сліпий, широкий
Б
дорогий, високий, приємний, сміливий, важкий
Г товстий, липовий, надзвичайний, глибокий, синя
8.
Кожен із займенників пишеться через дефіс у рядку
А
ні/кому, де/чийого, який/небудь, ні/чия В чий/небудь, казна/хто,
будь/чим, казна/скільки
Б
де/хто, будь/який, ні/який, скільки/небудь Г ні/перед/ким, ні/про/що,
казна/який, де/який
9. У реченні «У нашім раї на землі Нічого кращого немає, Як тая мати молодая З своїм дитяточком малим» немає займенника
А присвійного Б вказівного В
заперечного Г відносного
10. Хибне твердження містить рядок
А займенники нікого, ніякий, нічиїми, ніщо, ніхто -
заперечні
Б займенники ним, тобі, вас, мене, мною, вами – зворотні
В займенники мого, свого, їхній, наші, її, ваші – присвійні
Г займенники ті, цього, такий, цим, стільки, тим - вказівні
11.Усі
числівники складні в рядку
А
сімнадцять, стотисячний, декілька, шістсот В декількасот, обидва, дев’ятсот,
кількадесят
Б дві
третіх, стонадцятеро, двадцять, дев’яносто
Г одинадцять, сімсот, четверо, восьмимільйонний
12.
Правильними є всі сполучення числівників з іменниками в рядку
А двоє братів, три ножиць, двоє пішоходів,
четверо коней
Б чотири мавпенят, двоє учнів, обидва хлопця,
троє вікон
В четверо юнаків, обоє приятелів, четверо
окулярів, восьмеро діб
Г
семеро козенят, троє сестер, шестеро друзів, п’ятеро, учениць
13. Числівник
з іменником виступає підметом у реченні
А Шестеро
дітлахів завзято працювали в саду.
В Будинок зведений зусиллями десяти бригад.
Б Очільник міста нагородив шістьох лауреатів
конкурсу. Г Це було років за десять до нього.
14. Правильним є твердження рядка:
А у словах неньч..н, Гал..н, Марус..н пишемо ту саму букву
Б прикметники істор..чний, клас..чний, академ..чний пишемо з –ичн-
В у парах лисичка-лисичкин, мишка-мишчин усі слова записані правильно.
14.04.22. Тема. Правопис складних прикметників
1. Відеоматеріал.
2. Прочитайте теоретичний матеріал ст. 226
3. Написати письмово вправу 379.
12.04.22. Відмінювання прикметників
1. Прочитайте теоретичний матеріал ст. 223-224.
2. Відеоматеріал.
3. Виконайте письмово вправу 369.
08.04.22. Тема. Ступені порівнянння якісних прикметників
1. Теоретичний матеріал ст. 222.
2. Відеоматеріал
3. Виконайте письмово вправу 362.
07.04.22. Прикметник як частина мови. Розряди прикметників
1. Згадаймо! Матеріал підручника ст. 220-221.
2. Відеоматеріал.
3. Випишіть у три колонки якісні, відносні та присвійні прикметники.
Широкий степ, сьогоднішня газета, тутешні жителі, батькова порада, свіжий вітер, чорняве дівча, солов’їний голос, дешева книга, цікава розповідь, дністрові води, сильний чоловік, материна сльоза, карі очі, безкрая рівнина, червона тканина, гіркий перець, морські хвилі, Сергіїв твір, вовча лапа, Лесина поезія, височезна сосна, сумна пісня, далека дорога, дощові краплі.
Коментар учителя. Уживаючись у переносному значенні, відносні прикметники можуть переходити до розряду якісних. Наприклад: золотий ланцюжок — відносний; золота душа — якісний; срібний перстень — відносний; срібний голос — якісний. (З посібника).
Присвійні прикметники можуть втрачати свою конкретну предметну ознаку і набувати загальної родової віднесеності чи властивості, тоді вони переходять до розряду присвійно-відносних або присвійно-якісних прикметників.
Наприклад: ведмежа голова — присвійний (голова ведмедя); ведмежа шуба — відносний (шуба з хутра ведмедя); ведмежа послуга — якісний (погана).
Не виражають значення присвійності ті прикметники, що входять до складу фразеологічних зворотів і термінологічних назв, наприклад: дамоклів меч, гордіїв вузол, торічелієва пустота, петрові батоги (назва трави, ботанічний термін).
05.04.22. Тема. Тематичні виписки.
1. Прочитайте матеріал підручника ст. 125.
2. Відеоматеріал.
3. Розгляньте приклад тематичних виписок ст. 125-126
4 Д.З. Виконати вправу 184 (ІІ).
04.04.22. Власні особові назви, прізвища імена по батькові
1.
2.
3.Коментар.
Чоловічі імена по батькові творять додаванням до основ власних імен суфікса -ович-: Михайло — Михайлович, Василь — Васильович, Юрій — Юрійович, Георгій — Георгійович, Ігор — Ігорович.Кілька чоловічих імен по батькові творяться за допомогою суфікса -ич: Лука — Лукич, Сава — Савич, Кузьма — Кузьмич, Хома — Хомич, Яків — Якович, Ілля — Ілліч. Як виняток, в імені Григорій при творенні імені по батькові випадає ій — Григорович, а до основи імені Микола додається ай — Миколайович.Жіночі імена по батькові творяться додаванням до основ власних імен суфікса -івн(а): Михайло — Михайлівна, Юрій — Юріївна (Юрій+івна), Георгій — Георгіївна, Ілля — Іллівна.З відхиленням від цього правила творяться лише такі імена по батькові: Яків — Яківна, Григорій — Григорівна, Микола — Миколаївна.
4. Відмінювання імен по батькові
Відмінки | Чоловіче ім’я по батькові | Жіноче ім’я по батькові |
Н. | Григорович | Григорівна |
Р. | Григоровича | Григорівни |
Д. | Григоровичеві, -у | Григорівні |
З. | Григоровича | Григорівну |
О. | Григоровичем | Григорівною |
М. | (при) Григоровичеві, -у | (при) Григорівні |
Кл. ф. | Григоровичу | Григорівно |
5. Зробити конспект уроку.
29.03.22. ВІдмінювання іменників ІІІ-ІV відміни.
1.Особливості відмінювання іменників ІІІ відміни
Орудний відмінок однини | іменники мають закінчення -ю: | любов’ю, тушшю, Керчю, радістю |
кінцевий приголосний основи (крім р, щ) подвоюється, якщо стоїть після голосного | міццю, миттю, суттю, тінню, зустріччю, подорожжю | |
кінцевий приголосний основи не подвоюється, коли перед ним є інший приголосний | верф’ю, радістю, швидкістю |
2.Особливості відмінювання іменників ІV відміни
називний відмінок однини | закінчення -я, після шиплячого -а | ягня, цуценя, кошеня, ім'я, племя, курча, лоша |
Увага! У родовому, давальному і місцевому відмінках іменники цієї групи мають суфікс -ат-, -ят- (курчати, лошати, кошеняті). Суфікс -ен- уживається в усіх відмінках, крім називного та знахідного однини (племені, іменем) | ||
родовий відмінок однини | закінчення -и, -і | курчати, лошати, імені, племені |
давальний і місцевий відмінки однини | закінчення -і | теляті, (на) теляті, курчаті, (на) курчаті, імені, племені |
орудний відмінок однини | втрачають суфікс -ят- (-ат-) і мають закінчення -ям, після шиплячого -ам | ягням, цуценям, кошеням, ім'ям, плем'ям, курчам, лошам |
Увага! Іменники ім'я, плем'я в орудному відмінку мають паралельні форми, тобто із закінченням -ем, і з закінченням -ям: іменем і ім'ям, племенем і плем'ям. | ||
Увага! В усіх формах множини іменники четвертої відміни мають суфікси -ат-, -ят-, -ен-: лошата, телята, імена, племена. | ||
2. Прочитайте матеріал ст. 218-219
3. Виконайте письмово вправу 355.
31.03.22. Тема. Відмінювання іменників ІІ відміни
1. Пригадайте відмінювання іменників І відміни - ст.211-213.
2. Не забувайте, що лише іменники І та ІІ відміни мають групи:тверду, м'яку, мішану!
3. Відеоматеріал.
4. Прочитайте теоретичний матеріал ст. 214-216.
5. Д.З. Виконайте вправи 337,346.
29.03.22. Тема. Невідмінювані іменники
1. Відеоматеріал.
2. Опрацюйте теоретичний матеріал ст. 208.
3. Таблиця "Рід незмінюваних іменників іншомовного походження"
Назви осіб чоловічої статі назви осіб жіночої статі | іменники чоловічого роду іменники жіночого роду | маестро (чоловічий) мадам (жіночий), |
Назви тварин | іменники чоловічого роду | поні, шимпанзе, кенгуру |
Назви неістот | іменники середнього роду | резюме, таксі, бюро |
Географічні назви | рід визначається за загальною назвою | Капрі (острів) — чоловічий, Сочі (місто) — середній, Міссісіпі (ріка) — жіночий |
Рід складноскорочених слів
Незмінювані складноскорочені слова | рід визначається за головним словом | ГЕС — жін., бо електростанція |
Змінювані складноскорочені слова | рід визначаємо граматично за типом відмінювання (здебільшого як іменники чоловічого роду) | ВАК, виш |
4. Д.З. Теоретичний матеріал, виконати письмово вправу 329.
28.03.22. Тема. Категорія числа іменника
1. Відеоматеріал.
2.Таблиця "Граматична категорія числа іменників»
Іменники, що вживаються тільки в однині (Singularia tantum) | |||
Збірні іменники із суфіксами -ств(о), -цтв(о), -от(а), -і(я), -ур(а), -ат, а також інші збірні поняття: братство, деканат, прокуратура, комашня, дітвора, коріння, вишняк | |||
З абстрактним значенням | Назви емоцій, почуттів: любов, журба | ||
Назви якостей, властивостей із суфіксами -изн(а), -от(а), -ість, -ин(а), -інь: жовтизна, доброта, пильність, давнина, височінь | |||
Назви дій, станів із суфіксами -анн(я), -енн (я), -цтв (о), -б (а): виконання, піднесення, виробництво, лічба. Назви абстрактних понять, явищ із суфіксами -ість, -цтв(о): швидкість, птахівництво. Речовинні іменники, які не сполучаються з кількісними числівниками. Назви речовин, металів, мінералів тощо: молоко, чай, цукор, фосфор, глина. Власні назви: Україна, Київ, Іван, Венера | |||
Іменники, що вживаються тільки у множині (Pluralia tantum):
1.Збірні: діти, фінанси, люди, верстви, дрова.
2.Парні предмети: ножиці, окуляри, двері, ніздрі, вуста.
3. Часові поняття, ігри, звичаї, обряди, емоції: шахи, роковини, піжмурки, іменини, заздрощі, радощі.
4.Речовинні: вершки, парфуми, харчі, дріжджі.
5.Власні назви: Альпи, Суми, Гімалаї.
3. Д.З. Теоретичний матеріал, Розподільчий диктант. Розподіліть подані іменники на групи: 1) ті, що мають форми однини і множини; 2) тільки однини; 3) тільки множини.
Зілля, картоплина, піхота, щипці, пожежа, двері, іржа, погода, чоловік, людство, кожух, професура, Запоріжжя, золото, морква, бадилина, ножиці, черевики, люстерко, радощі, мелодія, сани, звук, пригоди, Степан, заручини, горох, листя, штани, Карпати, вибори, олівець, ластівка, гордощі, гроші, вода, ліхтар, темнота, трембіта, лірник, сніг.
24-25.03.22. Тема. Контрольний твір
На окремих листках пишете:
Двадцять друге березня
Контрольний твір-роздум
Виберіть тему, яка вам подобається:
Чужа душа- темний ліс?
Батьки і діти
При написанні твору - скористуйтеся пам'яткою на сторінці підручника 149.
22.03.22. Тема. Іменник як частина мови
1. Прочитайте теоретичний матеріал ст 207.
2. Перегляньте відео.
3. Письмово: із вправи 322 (перші 3 реченння) виписати іменник, вказати основні категорії.
04.03.22. Конспект прочитаного
1. Прочитайте теоретичний матеріал підручника ст. 250-251.
2. Дайте усно відповіді на запитання ст.251.
3. Прочитайте матеріал підручника ст. 251-252 вправа 415.
4.Порівняйте уривок зі статті з конспектом.
01.03-03.03.22. Тема. Повнозначні та службові частини мови.
1. Теоретичний матеріал ст. 205.
2. Відеоматеріал.
3. Виконати вправу 323.
28.02.22. Тема. Українська морфологія
1.Повторімо теоретичний матеріал ст. 203-204
2. Відеоматеріал.
3. Д.З. Виконати письмово вправу 320.
25.02.22. Тема. Контрольна робота №6
На окремих листках пишете:
Двадцять п'яте лютого
Контрольна робота №6
Українська лексикографія. Морфеміка
І варіант ( Когут Є., Матвієнко К., Мацелюк М.)
1.Фразеологія – це А розділ мовознавчої науки, який
вивчає фразеологізми;
Б розділ мовознавчої науки, який вивчає склад мови і слово
як його основну одиницю; В розділ
мовознавчої науки, який вивчає походження слів та їх значення.
2.Визначте рядок, у якому всі словосполучення –
фразеологізми
А материнська порада, бабусина казка, сніговий покрив
Б китайська грамота, провідна зірка, бабине літо
В чорний хліб, київські каштани, українська вишиванка
3.Установіть відповідність між фразеологізмом та його
значенням
1.тримати ніс за
вітром А нічого не вартий
2.наріжний камінь
Б поводитися відповідно до обставин
3.гріш ціна в базарний день В
основа чого-небудь
Г кінці з кінцями не сходяться
4.Установіть відповідність між
фразеологізмами-антонімами
1 загладжувати гострі кути А
вуха на сторожі
2 з’явитися на горизонті
Б справляти балачку
3 пропускати мимо вух В
підливати масла у вогонь
Г зникнути з горизонту
5.Словники – це А зібрання слів,
розташованих в алфавітному, тематичному, гніздовому чи іншому порядку Б
довідники, призначені для з’ясування значень описуваних одиниць В скарбниця мовного
багатства народу, що узагальнює життєвий досвід, думки, почуття
6. Для перевірки написання слова
використовують словник
А тлумачний
Б орфографічний В синонімів
7. Орфографічну помилку допущено в рядку
А виключити світло Г стерегтись
автомобіля
Б навколишнє
середовище Д привести до успіху
В заслуговує на увагу
8.Укажіть рядок,
в якому всі слова треба писати через дефіс:
А синьо/жовтий, історико/філологічний, художник/модельєр;
Б
виставка/продаж, лісо/тундра, хмаро/чос;
В більш/менш,
теле/ефір, сніго/ пад; Г батько/мати,
тихо/тихо, електро/чайник
9. Правил чергування у-в не дотримано у варіанті
А Вірю я в правду свого ідеалу. В Грушка м’яко скотилася
у траву.
Б Уже доспіли яблука, груші. Г Була золота осінь,
удень пригрівало сонце.
10. Правил чергування і-й дотримано в усіх реченнях, ОКРІМ
А ріки й озера, спостерігає й описує В фрукти й овочі, батьки й діди
Б швидко йти, найбільш
ймовірний Г правда і
кривда, сміх і сльози
11.Морфеміка – це А
найменша неподільна значуща
частина слова Б учення про значущі частини слова В основа, у складі якої не можна виділити
словотвірні афікси
12.Спосіб творення слів одноденний,
різноплановий
А основоскладання Б безафіксний В абревіація
13.Висловіть власні міркування на
тему «Поспішайте творити добро!».
Уживайте слова, різні за способом словотвору.
ІІ варіант (мацелюк А., Осипенко І., Шастків О.)
1.Фразеологізм – це
А сполучення двох і більше слів, що мають переносне значення;
Б стійке сполучення двох і більше слів, яке в процесі мовлення відтворюється як
готова словесна формула; В стійке
сполучення двох і більше слів, що мають переносне значення.
2. Визначте рядок, у якому всі словосполучення –
фразеологізми
А підводне каміння, дев’ятий вал, чорним по білому
Б сонячне проміння, чорний хліб, базарний день
В київські каштани, учитися змолоду, безмежний простір
3.Установіть відповідність між фразеологізмом та його
значенням
1ганятися за двома
зайцями А вносити розбрат у стосунки в
колективі
2 грати першу скрипку
Б братися одночасно за кілька справ
3 каламутити воду
В бути головним, виконувати головну роль
Г скеровувати кого-небудь у житті
4. Установіть відповідність між
фразеологізмами-антонімами
1 лізти на рожен А побувати в
бувальцях
2 має голову на плечах
Б справляти посиденьки
3 молоко на губах не обсохло В
обминати гострі кути
Г на розум не багатий
5.Лексикографія – це А розділ
мовознавства, що вивчає походження слів, які колись увійшли до лексичного
складу української мови Б група лексики,
що віддзеркалює національні особливості української мови В галузь мовознавчої
науки, що розробляє теорію і практику укладання словників
6.Для визначення значення слова
використовують словник
А
тлумачний Б орфографічний В орфоепічний
7.Орфографічну помилку допущено в рядку
А приїду наступного місяця Г запросіть наступного пацієнта
Б спробуйте наступного разу В зробити наступним чином
8.Укажіть рядок,
в якому всі слова треба писати разом:
А кіно/зірка, крає/знавчий, кисло/солоний; Б фото/гурток,
воле/любний, міні/диктант
В сон/трава, тишком/нишком, кімната/музей Г пусто/цвіт,
відео/салон, вело/спорт.
9.Правил чергування у-в дотримано у варіанті
А в нашій країні
В навчалися у академії
Б збиратися в дорогу Г тайга, одягнена в хвою
10. Правил чергування і-й дотримано в усіх реченнях, ОКРІМ
А Майже відцвіли квіти біля школи й розсіяли своє насіння. В Іде до нас сніжна зима.
Б Ліси і парки вкриваються жовтогарячим
листям. Г Знявся
вітер – і пішов дощ
11. Словотвір – це А
розділ мовознавства, що вивчає структуру слова за способом його
творення Б значуща частина, що є носієм
словотвірного та граматичного значень слова, служить засобом творення слів і
форм того ж слова В розділ науки про мову, що вивчає будову слів
та способи їх творення
12.Спосіб творення слів харківський, запорізький
А префіксальний Б суфіксальний
В основоскладання
13.Висловіть власні міркування на
тему «Що значить бути людиною».
Уживайте слова, різні за способом словотвору.
24.02.22. Тема. Правопис суфіксів
1.Ознайомтесь із теоретичним матеріалом підручника ст. 182-183.
2. Відеоматеріал.
3. Д.З. Вивчити теоретичний матеріал ст. 182-183, виконати вправи 284, 287.
22.02.22. Тема. Правопис префіксів
1. Прочитайте теоретичний матеріал ст. 178,179-180.
2. Відеоматеріал.
3. Опрацюйте таблицю.
с- | Перед к, п, т, ф, х (КаФе ПТаХ): | сказати, створити |
з- | В усіх інших випадках: | зжалитися, зчепити |
зі- (зо-) | Корінь слова починається сполученням приголосних: | зіставити, зірвати, зігрівати — зогрівати |
об-, роз-, від-, між-, через- | У префіксах, які складаються з двох і більше літер, кінцевий дзвінкий не змінюється: | обпектися, розказати, відкрити, міжхмарний, черезплічник |
пре- | Для вираження найвищого ступеня ознаки прикметників, прислівників (значення дуже): Винятки: преосвященний, преподобний, престол, презирливий, презирство | гарний — прегарний, добре — предобре |
при- | У дієсловах для вираження приєднання, наближення, частковості дії: | клеїти — приклеїти, йти — прийти, крити — прикрити |
Для позначення приближення: | пригірок, приярок, прикордонник, прибережний | |
прі- | У кількох словах: | прізвище, прізвисько, прірва |
пере- | має значення «по-іншому», «наново», «через кого чи щось». РОЗРІЗНЯЙТЕ! Від префікса пере- треба відрізняти частинку пери- в словах іншомовного походження, яка не є префіксом та означає «навколо», «понад»: | перечитати, перебігти, перехрестя, переправа. периметр, перископ |
Пр..хід, пр..буток, пр..спокійно, п..р..фраза, п..р..стрибнути, п..р..метр, пр..стриманий, п..р..петія, п..р..більшувати, пр..зирство, п..р..ферія, пр..людія, пр..зент, пр..старий, п..р..літ, пр..важкипй, пр..рва, м..ж..гір’я, п..р..дплатити, пр..йскурант, пр..хильник, пр..морозити, п..р..йменувати, пр..стол, пр..амбула, пр..брехати, пр..бій, пр..стиж, пр..зентація, пр..подобний, пр..паркувати, пр..зумпція, пр..рогатива, пр..дковічний, пр..своїти, Пр..морськ, пр..вілей, пр..міювати, п..р..шкода, пр..старкуватий, пр..святий, пр..меншений, п..р..дсвятковий.
Довідка
Привілей — (лат.) 1. Перевага, пільга, право, надане законом окремим особам, групам людей. 2. Грамота, якою за часів феодалізму стверджували привілеї окремих осіб.
Периметр — (грец.) Довжина замкнутого контуру (багатокутника).
Перипетія — (грец.) несподіваний поворот у розгортанні сюжету літературного твору; раптова зміна, ускладнення обставин у чиємусь житті.
Перифраза — (грец.) описовий зворот мови; у поезії — стилістичний прийом, коли власне ім’я, назву предмета чи явища замінюють описом їх найхарактерніших ознак (весна життя — молодість)
Перитоніт — мед. (грец.) запалення очеревини, яке виникає здебільшого як ускладнення запальних захворювань органів черевної порожнини (апендикса, виразкової хвороби тощо), а також при пораненні живота.
1. Прочитайте теоретичний матеріал підручника ст. 198-200.
2. Відеоматеріал.
3. Д.З. Виконати вправу 318.
17.-18.02.22. Тема. Контрольний переказ тексту публіцистичного стилю
На окремих листках пишете: Вісімнадцяте лютого
Контрольний переказ тексту публіцистичного стилю
Девіз України: яким йому бути?
15.02.22. Тема. Складні, складноскорочені слова, способи їх творення та написання
1. Розгляньте таблицю. Визначте, коли складні слова пишуть разом, окремо або через
Разом | Через дефіс |
Усі складноскорочені слова й похідні від них: міськрада, профспілка, радгосп, соцстрахівський. Сюди належать усі складноскорочені з першими частинами авіа-, авто-, агро-, біо-, вело-, водо-, газо-, геліо-, гео-, гідро-, екзо-, екста-, електро-, зоо-, ізо-, квазі-, кіно-, космо-, лже-, макро-, мета-, метео-, мікро-, мілі-, моно-, мото-, нео-, палео-, псевдо-, радіо-, рентгено-, соціо-, стерео-, супер-, теле-, термо-, турбо-, фоно-, фото- і под. | Складні слова, утворені від сурядних словосполучень, у яких слова рівноправні і між ними можна поставити сполучник і: фізичний і математичний — фізико-математичний, жовтий і голубий — жовто-голубий, гіркий і солоний — гірко-солоний, темний і синій — темносиній; Але: жовтогарячий, червоногарячий, глухонімий, хитромудрий, зловорожий |
Прислівники, утворені сполученням прийменника з іншою частиною мови: вгору, донині, надвоє, спідлоба | Повторення того самого слова з метою підсилення його основного значення, зокрема: в дієсловах для підсилення інтенсивності дії: писав-писав, робив-робив; у прикметниках і прислівниках для вираження великої міри, ознаки: білий-білий, легенький-легенький, тихо-тихо |
Складні слова, утворені від підрядних словосполучень: життя дати — життєдайний, сільське господарство — сільськогосподарський | Поєднання синонімічних слів: гидко-бридко, зроду-віку, тишком-нишком; антонімічних слів: більш-менш, видимо-невидимо; близьких значенням слів, що передають єдине поняття: батько-мати (батьки), хліб-сіль (їжа); слів із тим самим коренем, але різними афіксами: великий-превеликий, давним-давно, з давніх-давен, мало-помалу, сила-силенна, тихий-тихесенький |
Складні географічні назви, перша частина яких вказує на сторону світу: Північнокримський канал, північноморський | Поєднання слів, що позначають приблизність: день-другий, година- дві, не сьогодні-завтра, три-чотири |
Частини пів-, напів- із загальними назвами: півнеба, пів’яблука, піввідра-старий правопис | Складні вигуки та звуконаслідування: гей-гей, бом-бом |
Складні слова, першою частиною яких є кількісний числівник, коли він не позначається цифрою: двобічний, сімдесятиріччя, трикутник, чотиримісячний | Частини пів-, напів- із власними назвами: пів-Києва, напів-Європа |
Складні займенники і прислівники з компонентом будь-, -небудь, казна-, хтозна-, -то: будь-хто, хтозна-що, казна-який | |
Прислівники, утворені від прикметника за допомогою префікса по- і суфіксів -ому, -ему, -и: по-своєму, по-вовчи |
2.Відеоматеріал
3. Словниковий диктант. Запишіть у дві колонки слова: а) які пишуться через дефіс; б) які пишуться разом.
Вугле\видобуток, озерно\болотний, здивовано\розгублений, всесвітньо\відомий, червоно\гарячий, вакуум\камера, в’єтнамсько\український, сніго\затримання, перекоти\поле, тьмяно\жовтий, штабс\капітан, всесвітньо\історичний, овоче\сховище, м’ясо\молочний, вічно\зелений, світло\рожевий, темно\зелений, одно\денний, блок\схема, видимо\невидимо, корабле\будівник, ячмінно\житній, сніжно\білий, смагляво\лиций, синьо\зелений, легко\крилий, зменшено\пестливий.
1. Праворуч стоять мовчки темно-сині Карпати в клубках срібних, сліпучо-білих хмар (О. Гончар). 2. Живи, дух життєдайний, дух творчості людської (М. Бажан). 3. Пів-Європи пройдено, скільки пережито (О. Підсуха). 4. Дивізія чекала на командарма (П. Панч). 5. Скелі над берегом здавались ще більш нерухомими проти вічно живого, вічно рухомого моря (Леся Українка). 6. Капають від часу до часу напівдостиглі жолуді з дубів (І. Франко). 7. Далеко-далеко десь мріє Дніпро (О. Довженко).
1.Прочитайте текст. Випишіть основні способи творення дієслів прикладами.
У сучасній українській мові нові дієслова утворюються головним чином за рахунок використання основ з інших частин мови. Для творення дієслів від основ іменників, прикметників, числівників, займенників, прислівників, вигуків і (рідше) службових слів використовуються суфікси -и-, -і-, -а- (-я), -ува- (-юва-), -ка-, наприклад: щастя — щастити, свіжий — свіжити, вік — вікувати, ледар — ледарювати, ох — охкати, ви — викати. Від основи дієслів за допомогою суфіксів -а-, -ва-, -ува-, -оува- творяться видові пари до префіксованих дієслів доконаного виду: застелити — застеляти, збути — збувати, розмалювати — розмальовувати. Суфікс -ну-, поєднуючись із дієслівною основою, утворює дієслово доконаного виду: стукати — стукнути, кричати — крикнути. Цей суфікс виконує також і словотворчу роль, наприклад, у поєднанні з прикметниковою основою: худий — худнути. Суфікс -ону- має значення раптової діє: рубонути, різонути. Дієслова можуть утворюватися від дієслівних основ за допомогою таких префіксів: в-, у-, уві-, від- (віді-), ви-, до- (ді-), з- (зі-, із-, с-), за-, на-, над- (наді-), об- (обі-), під-, пере-, по-, при-, про-, поза-, попід-, зне-, обез-, недо-, напів-, а також префіксів іншомовного походження де- (дез-), дис-, ре-: внести, урвати, увійти, віднести, відібрати, винести, донести, дібрати, зшити, зігнути, списати, завісити, обізвати, піднести, недочувати, дописати; демаскуватися, дезорієнтувати. Приєднання різних префіксів до безпрефіксального дієслова змінює його значення й розширює кількість споріднених слів: відбудувати, вибудувати, добудувати, збудувати
2. Утворіть від кожного слова дієслово префіксальним та суфіксальним способом. Укажіть словотворчі засоби, які ви використали.
Інформація, ах, слюсар, сканування, сіль, я, малюнок, обід, креслення, загартований, білий, зима, фотографія, троє, перепис, гримати, захід, вболівальник, саджанець, горіння, регрес, завойовник, друкований.
3. Використовуючи префікси, утворіть дієслова з новим значенням чи відтінком у значенні.
Цвісти, спати, йти, жити, платити, правити, сіяти, нести, вчитися, дати, мріяти, мести, радіти.
4. Прочитайте текст. Складіть тези до тексту.
У давні періоди розвитку української мови прислівники утворювалися шляхом переходу слів і словоформ з інших частин мови. Поступово змінювані слова стали незмінюваними, і колишні закінчення іменних слів -и, -у, -ом, -є тепер сприймаються як суфікси незмінюваних слів, як, наприклад, у прислівниках згори, внизу, тишком, востаннє, надвоє.Від іменників, прикметників, числівників, займенників, прислівників утворилися нові прислівники шляхом злиття цих частин мови з прийменниками, які стали в таких словах префіксами: спідлоба, зроду, здалеку, замолоду, поодинці, передусім, подекуди. У сучасній українській мові прислівники творяться за допомогою суфіксів -о, -е: дорогий — дорого, теплий — тепло, гарячий — гаряче, байдужий — байдуже, а в деяких прислівниках виступає суфікс -чі: двічі, тричі. Можна виділити ряд префіксів, які приєднуються до прислівників часу й місця: від-, до-, поза-, перед-, після-, по-: віднині, донині, дотепер, позаторік, післязавтра, понікуди. Прислівники утворюються також за допомогою префіксів пре-, за-, не-: пречудово, зашироко, нешвидко, негласно. При суфіксально-префіксальному словотворенні використовується префікс по-: по-новому, по-братськи (З посібника).
5.У наведених прислівниках визначте суфікси та префікси. Роботу здати до 15.02.!
Напам’ять, лагідно, по-своєму, позавчора, вночі, відтепер, ненароком, по-українському, зрідка, добре, восени, уважніше, по-сусідськи, тричі, щодуху, зависоко, спершу.
11.02.22. Тема. Творення присвійних прикметників. Творення прикметникових форм від різних геогафічних назв.
1. Прочитайте. Складіть таблицю «Творення присвійних прикметників», використовуючи поданий текст.
Присвійні прикметники утворюються від назв людей і тварин. Від назв людей — іменників 1-ї відміни присвійні прикметники творяться за допомогою суфікса -ин-, причому кінцеві приголосні твірної основи [г], [к], [х] чергуються з [ж], [ч], [ш]: сестра — сестрин, баба — бабин, Галя — Галин, Ольга — Ольжин, тітка — тітчин, Солоха — Солошин. Якщо твірна основа закінчується на [j], маємо суфікс -ін- (на письмі -їн-): Лідія — Лідіїн, Євдокія — Євдокіїн.
Від назв людей — іменників 2-ї відміни присвійні прикметники творяться за допомогою суфікса -ів-(-їв-), який чергується з -ов- або -ев-(-єв-):
а) якщо прикметник утворено від іменника твердої групи, то відбувається чергування -ів- (у закритому складі) — -ов- (у відкритому складі): дядько — дядьків, дядькового; дядькова; дядькове;
б) якщо прикметник утворено від іменника м’якої чи мішаної групи, то відбувається чергування -ів-(-їв-) — -ев-(-єв-): Андрій — Андріїв, Андрієвого; Андрієва; Андрієве; лікар — лікарів, лікаревого; лікарева; лікареве.
Від назв тварин прикметники зі значенням присвійності утворюються за допомогою суфіксів -ин-, -ін- (на письмі -їн-): бджолиний, пташиний, орлиний, зміїний, солов’їний чи суфіксів -ач- (-яч-): качачий, телячий, свинячий, гусячий, куриний, лисячий. Іноді такі прикметники утворюються шляхом зміни кінцевого приголосного твірної основи: вовчий, овечий, лелечий.
2. Утворіть присвійні прикметники від наведених іменників. Поставте їх у називному відмінку жіночого роду і запишіть у три колонки: з суфіксом -ин-; з суфіксом -ов-; з суфіксом -ев-(-єв-). З перших букв складіть прислів'я.
Джеря, Назар, панич, Едмунд, учень, Ольга, Боруля, Сергій, Терентій, Раїса, Ася, Галя, Ігор, Олекса, Леся, Кирило, сторож, Лазар, Оксана, Андрійко, Олексій, Варка, Жариков [прізвище], Віталій, Аріадна, Андрусь, електрик.
Ключ. Добра голова не каже пусті слова.
3.зробіть короткий конспект матеріалу.
У суфіксах -инськ (ий), -інськ (ий) прикметників, утворених від географічних назв і назв народів, що мають у своїй основі суфікси -ин, -ін, -инськ, -інськ, зберігається той самий голосний (и або і), що й в основній назві: Камишин — камишинський, Ніжин — ніжинський, Філіппіни — філіппінський.
А в аналогічних прикметниках, утворених від географічних назв, що не мають суфіксів -ин, -ін, пишеться завжди и: Аляска — аляскинський, Баку — бакинський.
У суфіксах -овськ (ий), -евськ (ий), -івськ (ий) прикметників, утворених від географічних назв, що мають у своїй основі -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), зберігається той самий голосний (о, е, є, і, ї), що й в основній назві: Дніпропетровськ — дніпропетровський, Колгуєв — колгуєвський. Якщо при творенні таких прикметникових форм відкритий склад з о, е стає закритим, діє правило чергування о, е з і: Лозова — лозівський.
У прикметниках, утворених від географічних назв із суфіксальним к, перед яким іде інший приголосний, пишеться -івський (-ївський): Валки — валківський, Гребінка — гребінківський.
При творенні прикметників за допомогою суфікса -ськ (ий) від географічних назв і назв народів, основа яких закінчується на приголосний, відбувається такі фонетичні зміни:
1. Г, ж, з (дз) + -ськ (ий) → -зьк (ий): Буг — бузький, Рига — ризький.
2. К, ц, ч + -ськ (ий) → -цьк (ий): Баскунчак — баскунчацький, Кременчук — кременчуцький, Ніцца — ніццький.
3. С, х, ш + -ськ (ий) → -ськ (ий): Черкаси — черкаський, Золотоноша — золотоноський .
4.Від поданих географічних назв утворіть прикметникові форми. Складіть кілька речень з ними.Здати роботу до 13.02.
Київ, Харків, Греція, Туреччина, Ясси, Лейпциг, Париж, Франція, Луцьк, Прилуки, Прага, Польща, Естонія, Росія, Німеччина, Одеса, Карпати, Галичина, Запоріжжя, Грінвіч, Карачев, Сочі, Гаага, Ладога.
10.02.22. Тема. Словотвір іменників на позначення назв осіб, неістот
1. Прочитайте теоретичний матеріал підручника ст. 175-176.
2. Відеоматеріал.
3. Д.З. Теоретичний матеріал уроку, вправи 269 (ІІ), 270. Здати до 11.02. до 18 години.
08.02.22. Тема. Етимологфя як учення про походження слів. Історичні зміни в морфемному скаладі слова
1. ЗМІНИ В МОРФЕМНІЙ СТРУКТУРІ СЛОВА (прочитати)
У процесі історичного розвитку мови первинний морфемний склад слова може зазнавати змін. Відбувається злиття окремих морфем в одну (спрощення) або змінюється співвідношення між морфемами (перерозклад). Відомі також випадки ускладнення морфем.
Спрощення — це такий процес, коли членована на морфеми основа перетворюється на нечленовану. Наприклад: вікно — в минулому в основі слова виділявся корінь і суфікс -н-. У словах жир, шило, мило, знак суфікси -р-, -л-, -к- зрослися з коренями.
Перерозклад — це переміщення звукових елементів від однієї морфеми до сусідньої, в результаті чого кількість морфем залишається такою самою, але співвідношення між ними змінюється. Наприклад, у словах руками, межами у праслов’янський період -а- належало до основи, а закінчення було -ми. У такий спосіб виникають так звані складні суфікси -анин-, -чанин-, -івськ-, -анськ-, -ність-: полтавчанин, батьківський. Зрідка це явище трапляється і серед префіксів: знедолити, обезболити.
Ускладненням називається такий процес, внаслідок якого в межах морфемно нечленованих слів починають виділятися ті або інші морфеми. Наприклад, у словах ґанок, ранок виділяється суфікс -ок- за аналогією до слів свідок, випадок
2. Розгляньте таблицю «Схеми морфемного і словотвірного розбору».
Схеми морфемного і словотвірного розбору
Морфемний розбір | Словотвірний розбір |
1. Поділити слово на морфеми (корінь, основа, префікс, суфікс, закінчення). 2. Виділити основу, вказати похідна вона чи непохідна. 3. Вказати корінь та його вид (зв’язаний чи незв’язаний), дібравши спільнокореневі слова. 4. Назвати префікси та суфікси (словотворчі вони чи формотворчі). 5. Указати зміни у складі слова (спрощення, перерозклад, ускладнення). | 1. Записати слово, яке аналізується. 2. Виокремити в ньому твірну основу (з’ясувати похідна вона чи непохідна). 3. Встановити словотворчі афікси, за допомогою яких твориться похідне слово. 4. Указати спосіб словотворення. |
Так само досліджуючи походження слів, слід пам’ятати, що протягом віків їх значення і фонетичний склад неодноразово змінювався.Що таке мішок?Сучасне слово мішок походить від російського мех (хутро). У давні часи мішки виготовляли з хутра. У них тримали вино та інші продукти. А давні ассірійські воїни перепливали широкірічки , користуючись при цьому надутими повітрям міхами (мішками з хутра)
07.02.22. Тема. Переказ тексту художнього стилю
1. Згдаємо ознаки художнього стилю ст. 64.
2. Прочитайте текст ст. 65-67.
3. Виконайте письмово Завдання 2 ст. 67 (здати до 08.02. до 15 години)
4. Пригадайте, що ви знаєте про князя Байду Вишневецького з уроків історії. Доповніть переказ розповіддю про князя.
04.02.22. Тема. Похідні й непохідні основи. Твірна основа.
1. Відеоматеріал
2. Зробіть конспект основного!Розгляд будови слова передбачає виділення його основи. У плані значення вона передає індивідуальний зміст слова, чим відрізняється від кореня, який є значеннєвою морфемою групи споріднених за цим коренем слів. У плані вираження основа слів становить частину слова без матеріально вираженої чи нульової флексії, а в дієсловах української мови — також частину слова без формотворчого суфікса інфінітива -ти (або розмовного варіанта -ть).
До основи може входити або сам корінь, або корінь разом з словотворчими чи формотворчими афіксами — префіксами, суфіксами, крім суфікса інфінітива -ти (-ть). Залежно від цього виділяються основи непохідні і похідні.
Непохідною називається така основа, яка не поділяється на морфеми, як-от: дім, мов-а. У цих словах основа збігається за звуковим складом з коренем. Наявність чи відсутність флексії до уваги не береться, бо флексія не становить елемента основи.
Коли ж основа членується на корінь і афікси, її називають похідною, наприклад: брат-ик, брат-ер-ств-о.
Для того, щоб усвідомити процес творення слова в живій мовній практиці, недостатньо розкласти його на морфеми, виділити корінь чи навіть встановити морфологічний тип основи. Треба знайти те слово, зокрема ту його частину, з якої виведена похідна лексема. Цю частину похідного слова називають твірною основою.
Отже, твірною вважається така основа, на базі якої тим чи іншим словотвірним способом сучасної мови безпосередньо утворене інше слово і яка є його складовою частиною.
Похідні слова можуть утворюватися від різних типів основ — непохідних і похідних. Так, для дієслова української мови учити твірною є непохідна основа уч-, а для слів учитель, учительство — похідні основи: учи- стосовно першого прикладу, учитель- щодо другого
Отже, похідною основою називається основа нового слова, утворена за допомогою афіксів. До складу похідної основи, крім твірної основи, входить словотворчий афікс: суфікс, префікс, постфікс, інтерфікс, зрідка флексія зі словотворчою функцією (кум — кумá).
Усі ці афікси називають у словотворі словотворчими засобами (формантами).
3. Визначте у словах твірну основу і словотворчі афікси.
Море, морський, моряк, морячка, приморський, заморський; читати, читання, читанка, перечитувати, читач, зачитатися; багатий, багатство, багач, багато, багатіти, розбагатіти, збагатіти
4. Виконайте письмово вправу268. Здати до 05.02.
03.02.22. Тема. Морфемна і словотвірна будова слова
1. Відеоматеріал
2.Отже. Морфеміка — учення про значущі частини слова (морфеми). Цей розділ пов’язує дві суміжні дисципліни: словотвір і морфологію. Це пояснюється тим, що морфеми виконують як словотворчі, так і граматичні функції, а словотворення тісно пов’язане з морфологією. Словотвір — це розділ мовознавства, який вивчає структуру слова за способом творення його. Нове слово виникає на базі вже наявного в мові і сприймається як похідне, вторинне щодо того, від якого утворене. Наприклад, слова вітряк, денний сприймаються як вторинні щодо слів вітер, день. Ознаками їх похідності є мотивованість їхніх значень словами, від яких вони походять, а також складніша морфемна будова. При словотворенні основною одиницею виступає не корінь, а частина слова (або й ціле словосполучення), що мотивує значення похідного слова, є його словотворчою базою. Словотвір як розділ науки про мову вивчає засоби творення слів, а тому має міжрівневий характер. Його одиниці є водночас і одиницями інших мовних рівнів — це морфеми, слова, словосполучення. Усі процеси у словотворі спрямовані на творення нових слів від уже існуючих, тобто на збагачення словникового складу мови.
Морфеміка — це сукупність і система морфем у мові, а також наука про морфеми. Зі словотвором морфеміка зв’язана тим, що містить у собі основні словотворчі засоби. Якщо морфеміка — це сукупність засобів словотворення, то словотвір — це функціонування, «робота» цих засобів.Морфема (корінь, префікс, суфікс, закінчення) — це найменша значуща частина слова. Наприклад, у слові переробили виділяється морфема -роб- із значенням певної дії, як у словах робити, заробити (корінь), пере- у значенні «знову», «по-іншому», як у словах переписати, перенести, -и- словотвірний суфікс, як у білити, палити, суфікс -л- із значенням минулого часу і закінчення -и із значенням множини.
3. Напишіть розподільчий словниковий диктант: у першу колонку запишіть слова, що відповідають структурі ПРЕФІКС + КОРІНЬ + ЗАКІНЧЕННЯ; у другу — ПРЕФІКС + КОРІНЬ + СУФІКС + ЗАКІНЧЕННЯ; у третю — КОРІНЬ + СУФІКС + ЗАКІНЧЕННЯ.
Вільний, білизна, щорічний, м’якесенький, піднісся, святковий, під’язичний, донька, оббитий, прибережний, прибіг, гірський, розвеселитися, бездумний, батьків, міський, зносити.
4.Вибірковий диктант. Запишіть спільнокореневі слова в одну колонку, а форми одного і того самого слова — в другу.
1. Диво, дивний, дивом, дива, дивовижний, дивак. 2. Блакить, блакитноокий, блакитний, блакиті, блакитного, блакитніший, блакиттю. 3. Дзвін, передзвін, дзвінкий, дзвону, дзвінки, дзвінко, дзвіниця, дзвеніти, дзвінкотіти.
5. Д.З. правила ст. 174 ( зверніть увагу на статтю "Зауважте"), вправа 267. Здати до 04.02. до 15 години.
01.02.22. Тема. З історії лексикографії
1. Прослухайте матеріал
2.
3. Д.З. матеріал уроку, вправа 264, завдання 2.
31.01.22. Тема. Відмінність словникових статей у різних словниках
1. Словникова стаття — основна структурна одиниця будь-якого словника.
- пояснюваного слова (заголовної одиниці, реєстрового слова, «чорного» слова (назва походить від кольору, яким виділяють слово));
- тексту, що роз'яснює заголовну одиницю і описує її основні характеристики (граматичну, стилістичну);
- тлумачення (може нумеруватися, якщо значень кілька);
- ілюстрацій (цитати, вислови);
- типу значення (пряме, переносне);
- словотворчого гнізда;
- так званої «заромбової» частини (фразеологізми, до складу яких входить це слово);
- біля слова ставиться цифра, якщо є омонім (ОКО 1, ОКО 2).
// Кожна з двох передніх кінцівок мавпи;
// Складова частина якого-небудь предмета, що зовнішнім виглядом або функцією подібна до верхньої кінцівки людини. Механічна рука опустила в атомний реактор ампулу з тонкою сталевою трубкою (Знання та праця, 9, 1970, 21).
♦ Бити (вдаряти, вдарити) по руках — рукостисканням виражати згоду в чому-небудь, домовленість про щось. Вони [купці] по-приятельському віталися із знайомими персами та бухарцями, тисли їм руки і відразу починали прицінюватися, сперечатися, бити по руках і знов торгуватися, щоб виторгувати хоч зайвий гріш (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 52); Довго торгувалися [батьки], а потім на бичках-дволітках вдарили по руках (Михайло Стельмах, I, 1962, 59) (приклад лінгвістичного тлумачного Словника української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 899.).
1. Словник синонімів української мови: В 2 т. / А.А. Бурячок, Г.М. Гнатюк, С.І. Головащук та ін. – К.: Наукова думка, 1999 – 2000. – (Словники України). – Т. 2 – 960 с.
ПÓСПІХ (поспішні дії; стан, настрій людини, яка поспішає), СПІХ розм.., СПÍШКА розм., ХАПАНИНА розм.., ХАПАТНЯ розм., ПÓКВАП діал. Без зайвого поспіху, розважно давав Богун свої накази (Я. Качура); Зостануться з нами охочі, А решта, без спіху, нехай по черзі За плесом зникла в кучерявій лозі (М. Старицький); – Не тоді хортів годувати, як на охоту вже йти!.. По паузі: – А можна було без спішки, без гарячки (А. Головко); – А ти не хапайсь. Хапанина в однім тільки ділі потрібна. Сам знаєш у якому: бліх ловити (А. Головко); Хапатню таку зробили, що духом забрали всю солому (Словник Б. Грінченка); – Ой, та як же не бігти, – з поквапу навіть не зачиняла Мокрина хати (П.Козланюк).
2. Словник іншомовних слів / Уклад.: С.М. Морозов, Л.М. Шкарапута. – К.: Наукова думка, 2000. – 680 с. – (Словники України).
КОНЦЕНТРÁЦІЯ (від кон. і лат. centrum – середина) – 1) Зосередження, скупчення чогось в одному місці, згущення навколо центра. 2) хім. Відносний вміст даного складника в розчині або суміші. 3) Зосередження уваги на чому-небудь.
3. Головащук С.І. Словник наголосів: Понад 20 000 слів. – К.: Наукова думка, 2003. – 320 с. – (Словники України).
джерелó, -á, мн. -éла, -éл // джерéла мінерáльної водú; але два джерелá
кóханий, -а, -е, дієприкм., прикм. (пещений: дýже кóхана дитúна; кóхане облúччя)
кохáний, -а, -е, -ого, прикм., ім.. (любий: кохáна дíвчина)
крéдит, -у (рахунок: дéбет і крéдит)
кредúт, -у (позика: короткотерміновий кредúт)
4. Українсько-російський економічний тлумачний словник / Авт. – упор. В.М. Копоруліна. – Х.: Факт, 2005. – 400 с. (Словник фахівця).
ВІРЕМЕНТ, ВИРЕМЕНТ (від фр. virement – повернення) – банківська операція: перенесення суми поточного рахунку однієї особи на рахунок іншої.
5. Гринчишин Д.Г., Сербенська О.А. Словник паронімів української мови. – К.: Рад. шк., 1986. – 222 с.
Депресивний // депресійний
Спільний корінь депрес-; розрізняються суфіксами -ивн-, -ій/н-.
ДЕПРЕСИВНИЙ, -а,-е. Пов’язаний із хворобливим станом пригніченості, відчаю, скорботи: Осіб, які перебувають в депресивному (пригніченому) стані, тримають у палатах, пофарбованих у яскраві тони (ЗП, 1965, № 9, 10).
ДЕПРЕСÍЙНИЙ, -а,-е. Який стосується застою в економіці капіталістичних країн: Економіка багатьох капіталістичних країн переживає сьогодні труднощі депресійного характеру.
3. Д.З. Прочитайте матеріал за посиланням https://naurok.com.ua/prezentaciya-do-uroku-z-ukra-nsko-movi-v-10-klasi-na-temu-enciklopedichni-lingvistichni-odnomovni-dvomovni-perekladni-slovniki-vidminnist-slovnikovih-statey-u-riznih-slovn-250039.html Виконайте вправу 261.
28.01.22. Тема. Лексикографія як розділ мовознавства. Основні типи словників
1. Відеоматеріал.
2. Прочитайте та зробіть конспект основного.
Типи словників. Філологічні словники містять інформацію про слова. Існують різні типи філологічних словників. Більшості людей відомі двомовні словники: до них ми звертаємося під час вивчення іноземних мов, перекладу текстів з однієї мови на іншу (наприклад, з української мови на англійську).
Надзвичайно різноманітними є одномовні словники. Відомості про правильне написання слів можна дізнатися в орфографічному словнику, про те, як треба вимовляти слово, – в орфоепічному словнику (тобто словнику правильної літературної вимови).Етимологічні та історичні словники описують походження слова, його шлях у мові, всі зміни, які відбулися з ним на цьому шляху.Граматичні словники містять інформацію про морфологічні та синтаксичні властивості слова; у зворотних словниках слова розміщені за алфавітом їх кінцевих літер (іноді це потрібно для деяких лінгвістичних досліджень).
Існують також словники іншомовних слів, термінологічні, діалектні, словники мови письменників, словники мовленнєвих помилок та труднощів. Словник може охоплювати не всю лексику мови, а певні групи слів: такими є словники синонімів, антонімів, омонімів або паронімів.Цей перелік був би неповним без двох типів словників, що мають найдавнішу лексикографічну традицію. Це тлумачні та ідеографічні словники. І в тих, і в інших пояснюється значення слова. Але в тлумачному словнику слова розміщені в алфавітному порядку, а в ідеографічному – за групами, які виділяються на підставі деяких спільних властивостей речей та понять (наприклад, таких: «людина», «тварина», «дія», «фізична властивість» і т. ін.).Сучасна лексикографія розвивається за двома основними напрямами. Один – створення спеціалізованих словників, в яких би містилась інформація лише одного типу: наприклад, тільки про написання слова, тільки про його походження, тільки про способи його поєднання з іншими словами і т. ін. Інший напрям – створення комплексних словників, які б уміщували якомога більше відомостей про слово: не лише давали б тлумачення його значень, граматичні характеристики, правила вимови та написання, але й описували б його смислові зв’язки з іншими словами, особливості його використання в різних стилях, його словотворчі можливості. Різноманітні типи словників розробляються залежно від того, для кого вони призначені. Так, наприклад, існують академічні словники, які містять найповнішу інформацію про слово, та навчальні, які мають на меті навчити людину, яка оволодіває мовою, правильно використовувати слово. Є словники, адресовані усім, розраховані на будь-якого читача (наприклад, «Тлумачний словник української мови»), та словники-довідники, призначені для людей певних професій (наприклад, «Словник наголосів для працівників радіо та телебачення»). Особливий тип складають словники для різних технічних, прикладних цілей: наприклад, для машинного перекладу і т. ін. Складання словників – праця кропітка і тривала. Сучасна лексикографія є цілою індустрією, яка, задовольняючи потребу в найрізноманітніших видах інформації про слово, активно використовує можливості сучасної комп’ютерної техніки.
4. Д.З. § 34, вправа 258 (здати до 29.01.22 до 15 години)
27.02.22. Тема. Контрольна робота
На окремих листках пишете:
Двадцять сьоме січня
Контрольна робота №5
Фразеологія як розділ мовознавства
Тестові завдання (завдання скину кожному окремо)
І рівень
Виконайте тестові завдання
ІІ рівень
Напписати діалог (завдання попереднього уроку)
ЗДАТИ до 28.02.до 18 години ( хто пізніше - знижується оцінка)
Дистанційне навчання 25.10.21-15.11.21.
15.11.21. Тема. Правопис складноскорочених слів
1. Прочитайте теоретичний матеріал підручника ст. 112-113.
2. Прогляньте навчальне відео.
3. Д.З. Знати теоретичний матеріал, вправа163( завд. І, ІІ)
12.11.21. Тема. Написання складних слів
1. Прочитайте теоретичний матеріал ст.100-110.
2. Прогляньте відео.
3. Д.З. Правила § 23, впр. 155.
11.11.21. Тема. Вживання великої літерари. Лапки у власних назвах
1. Прочитайте та вивчіть теоретичний матеріал ст. 105-107.
2. Відеоматеріал.
3. Д.З. Виконати письмово вправу 147.
09.11. 21. Тема. Складні випадки правопису м'якого знака та апострофа
1. Прочитайте та пповторіть правила "Правопис м'якого знака та апострофа" ст. 102-104.
2. Відеоматеріал
3. Виконайте письмово вправи 142, 145 (здати до 10.11 до 18 години)
08.11.21 З історії та розвитку української орфографії
1. Прочитайте матеріал підручника ст. 98-100.
2. Зверніть увагу на головне ст. 100.
3. Д.З. Знати основне ст. 100, вправа 140 (здати до 08.11 до 18 години)
05.11.21. Тема. Орфоепічна норма. Особливості використання орфоепічного словника
1.Орфоепічна норма — це мовна норма у сфері вимови й наголосу: ходжУ (не хОжу), інцидЕнт (не інциНдент), одинАдцять (не одинадцять); чимало пам’ятОк (не пАм’яток). Орфоепічні норми складаються історично разом із формуванням національної мови, коли в житті суспільства збільшується питома вага усного мовлення. Володіння орфоепічними нормами сприяє швидшому порозумінню людей, є ознакою високої мовленнєвої культури особистості.У широкому розумінні орфоепічні — це норми:
— власне орфоепічні (літературна вимова окремого звука, найрізноманітніших поєднань звуків);
— акцентуаційні, наголошувальні;
— інтонаційні.
2. Запишіть основне із таблиці в зошит.
ОСНОВНІ НОРМИ ЛІТЕРАТУРНОЇ ВИМОВИ
|
Вимова голосних |
|
|
Звуки [а], [о], [і] в усіх позиціях вимовляються виразно і чітко. |
|
|
У ненаголошеній позиції звук [е] наближається у
вимові до [и], а [и] — до [е]. |
[веисна], [виешне′вий] |
|
Ненаголошений [о] перед наголошеним складом з
[у] та [і] може вимовлятися з незначним наближенням до [у]. У словах
іншомовного походження такого наближення не відбувається. |
[вода´], [додо′му] [зоузуля], [поуріг] |
|
Вимова приголосних |
|
|
Шиплячі [ж], [ч], [ш], [дж] в українській мові
тверді. Шиплячі звуки лише злегка пом’якшуються в
положенні перед [і].
Шиплячі треба вимовляти як напівпом’якшені також і тоді, коли вони
подовжуються. |
[н′іч], [д¢івча´та] [ш’іст′], [ч’ітко]
[узб’іч’:а], [узвиш’:а] |
|
Звук [в] вимовляється дзвінко, ніколи не
замінюється глухим у кінці слова та перед глухими, не переходить у [ф]. Після
голосних у кінці складів і перед приголосними та в кінці слова вимовляється
як [ỹ]. |
[в’і¢теир]
[шоỹк], [даỹно´], [буỹ] |
|
Звук [ґ] вимовляється, на відміну від звука [г],
як проривний. |
[ґа´нок], [дзи´ґа], [гра´дус] |
|
Звуки [дж], [дз] вимовляються злито, як один
неподільний звук. Якщо [д] і [з] або [д] і [ж] належать до різних значущих
частин слова, їх слід вимовляти як окремі звуки. |
[д͡жем], [кукуру´д͡за] [надзéмниеǐ], [п’іджиеви´тие] |
|
Вимова абревіатур |
|
|
Найчастіше
абревіатура вимовляється за назвами початкових букв (ха-те-зе — ХТЗ). Однак
такий підхід не завжди прийнятний, зважаючи на складність, немилозвучність
вимови абревіатури, через те в окремих випадках варіантом вимови може бути
просторічний, простіший (не ЕФ-ЗЕ-У, а
ФЕ-ЗЕ-У). Однак таких прикладів небагато. Вимова
абревіатур багато в чому залежить від кількості, а також розміщення голосних
і приголосних звуків. Найголовніші
закономірності вимови літерних абревіатур такі: — за звуками
вимовляються ініціальнозвукові абревіатури, що складаються з ініціалів типу
«голосний — голосний — приголосний», «приголосний — голосний — приголосний»,
наприклад: ООН, ЖЕК, ЦУМ. — літерні
абревіатури, що складаються з двох або трьох приголосних та одного голосного,
вимовляються за буквами, наприклад: ПТУ (петеу), МГУ (емгеу); — однолітерні
абревіатури з цифрами вимовляються за назвами букв: Т-34 (те34).
|
|
|
Наголос |
|
|
Більшість
самостійних слів мають один наголос. У випадках, коли нормативними є два
можливих наголоси, один з них, як правило, більш уживаний, і в словниках
такий варіант ставиться на першому місці: завжди′
і за´вжди. Як і в більшості
слов’янських мов, в українській наголос вільний, тобто не закріплений за
якимось певним складом слова. Наголос рухомий. Це означає, що він може
змінюватися в різних формах одного і того ж слова: стіна — стіни, земля — землі. Словесний
наголос може виконувати функцію диференціації слів або їх граматичних форм.
Наголос розрізняє омографи (за′мок –
замо´к). Наголос також може виконувати форморозрізнювальну функцію,
виступає засобом розмежування відмінкових форм іменників однини та множини:
свіжі новини — не чув новини. Таким
чином, український наголос має ряд особливостей, знання яких сприяє
вдосконаленню усного мовлення.
|
|
3. Д.З. Конспект. Виправте помилки: Здати до 06.11 до 15 години.
- Немає захисту краще! ;
- Pantenе – густе та кріпке
- Gala – чистіше чистого;
- Гель “Красная линия” – ніжніше за ніжність
- Не відмов собі у задоволенні!
- ...один із ста п’ятидесяти тисяч дезодорантів
- “П’ять капель”
- Життя – це здорово!
- Будь зі мной кожен день, “Корона”
- Гучні вибухи зерен в мікроволновці
- Трансляція за підтримки партнерів “Чернігівське” та братів Кличко!
04.11.21. Тема. Письмова творча робота - есе
1.Перегляньте навчальне відео.
2. Скористайтесь попереднім конспектом уроку "Як писати есе"
3. Опрацюйте пам'ятку ст. 38.
4. Д.З. написати формальне есе "Одвічна проблема протистояння поколінь: чи має вона місце в сучасному світі?" (здати до 05.11 до 18 години)
02.11.21. Тема. Інтонаційні особливості українського мовлення. Наголос
1. Прочитайте матеріал підручника ст. 92-93.
2. Відеоматеріал " Наголос в українській мові"
3. Д.З. Виконати вправи 130, 124 ( здати до 18 години)
01.11.21. Тема. Основні норми сучасної літературної вимови
1. Повторіть матеріал підручника ст. 85-86.
2. Перегляньте відео
3. Д.З. правила ст. 85-86 впр.120. (здати 01.21 до 18 години)
30.10.21. Контрольна робота
На окремих листках пишете:
Тридцяте жовтня
Контрольна робота №2
Сучасна українська мова. Фонетика української літературної мови
Тести
Варіант 1 (Матвієнко К, Осипенко В., Шастків О)
1. Тести. Оберіть правильний варіант
1. Приголосні звуки творяться:
А Видихуваним струменем повітря. Б Голосом і шумом.
В Тільки шумом. Г Тільки голосом.
2. [у], [а], [о] — це голосні:
А Переднього ряду. Б Середнього ряду.
В Переднього піднесення. Г Заднього ряду.
3. Виберіть рядок слів, у якому в усіх словах відбувається чергування у/в.
А Уголос, умирати, укусити, умова, указка.
Б Урожай, уранці, усмішка, устигати, учитель.
В Учорашній, усякий, уперед, уміння, уночі.
Г Умова, упоратися, указати, узимку, Ужгород.
4. Внаслідок чого виникло чергування [о] та [е] з і?
А Унаслідок палаталізації. Б Унаслідок асиміляції.
В Унаслідок занепаду зредукованих ъ та ь. Г Унаслідок дисиміляції.
5. Яке явище спостерігається у словах: кігті, просьба, безжурний, купаєшся?
А Асиміляція. Б Дисиміляція. В Спрощення. Г Позиційна зміна.
6. У словах обласний, проїзний, злісний, якісний спостерігаємо процес:
А Чергування голосних фонем. Б Чергування приголосних фонем.
В Спрощення. Г Подовження.
2. Виконайте завдання
1. У кожному ряді знайдіть «зайвий» звук.
А [в], [ф], [з], [м]. Б [ж], [д], [дж], [ш].
В [г], [к], [х], [ф]. Г [л], [н], [j], [д].
2. Укажіть слова, у яких відбувається чергування. Відновіть ряд чергування.
Зразок. [г] — [ж] — [з]: нога — ніжка — нозі.
А [г] — [ж] — [з]: книга, ніч, гора, гімн, загнаний.
Б [к] — [ч] — [ц]: кінь, ріка, кора, вікно, день.
В [х] — [ш] — [с]: хор, муха, храм, вечір, хомут.
Г [о], [е] з [і]: сідати, вечеря, рік, воля, день.
3. Від наведених слів утворіть прикметники. Розподіліть їх на дві групи: а) у яких спрощення передається на письмі; б) у яких спрощення не передається на письмі.
Тиждень, ремісник, вісник, баласт, хруснути, улесливий, шістсот, шістнадцять, жалісний, кількісний, міський, товариський, форпостний, плюснути, шелеснути, кістлявий, пестливий.
4. Установіть відповідність між мовним явищем та реченням.
5. Дайте визначення термінам: дисиміляція, милозвучність, асонанс.
Варіант 2 ( Мацелюк А., Когут Є, Мацелюк М.)
1. Тести. Оберіть правильний варіант
1. Голосні звуки творяться:
А Голосом і шумом. Б Тільки шумом.
В Тільки голосом. Г Видихуваним струменем повітря, що проходить через перепони.
2. [в], [м], [ф], [п] — це приголосні:
А Передньоязикові. Б Глоткові (фарингальні).
В Сонорні. Г Губні.
3. Виберіть рядок слів, у якому в усіх словах відбувається чергування у/в.
А Узимку, уранці, учитель, усякий, усе, уперед.
Б Укусити, Ужгород, Україна, усмішка, умова.
В Учорашній, умова, уночі, уміння, указка.
Г Уперед, урок, удень, упоратися, устигнути.
4. Унаслідок чого з’явилися звуки [з’], [ц’], [с’] у словах: нозі, руці, мусі?
А Асиміляції. Б Дисиміляції.
В Історичного чергування приголосних фонем. Г Пом’якшення.
5. Яке явище спостерігається у словах: срібло, рушниця, хто, соняшник?
А Дисиміляція. Б Асиміляція.
В Спрощення. Г Метатеза.
6. У словах книзі, ніжка, ручці, на березі спостерігаємо процес:
А Чергування голосних фонем. Б Чергування приголосних фонем.
В Спрощення. Г Подовження.
2. Виконайте завдання
1. У кожному ряді знайдіть «зайвий» звук. Обґрунтуйте.
А [і], [и], [е], [а]. Б [і], [и], [о], [у]. В [j], [н], [л], [д]. Г [п], [д], [т], [ч].
2. Укажіть слова, у яких відбувається чергування. Відновіть ряд чергування.
Зразок. [г] — [ж] — [з]: нога — ніжка — нозі.
А [г] — [ж] — [з]: плуг, яблуня, ранок, гірка.
Б [к] — [ч] — [ц]: нога, курява, муха, яблуко.
В [х] — [ш] — [с]: віхи, хитрість, кожух, штора.
Г [о], [е] з нулем звука: сон, брести, вечеря, воля.
3. Від наведених слів утворіть прикметники. Розподіліть їх на дві групи:
а) у яких спрощення передається на письмі; б) у яких спрощення не передається на письмі.
Область, аванпост, баласт, шістсот, улестити, кількість, якість, агент, журналіст, ремесло, випуск, заздрість, щастя, форпост, турист, пристрасть, пропагандист, комендант, пестити, цілість.
4. Установіть відповідність між мовним явищем та реченням.
5. Дайте визначення термінам асиміляція, фонема, епіфора.
ВАЖЛИВО!. Контрольну здати до понеділка!
29.10.21. Тема. Експресивні можливості звуків української мови. Звукопис
1.Згадаймо! Евфонічність української мови, її приємне звукове оформлення служать засобом естетичності, краси; характерним є уникнення важкого для вимови нагромадження звуків. Евфонія вважається галуззю фоностилістики. Ця наука вивчає здатність фонетичної організації мови до мелодійного звучання, створення звукозображання у висловленні відповідно до його змісту і художнього призначення. Важливу роль відіграють також інтонація та ритміка Алітерація – суголосся приголосних звуків, тобто повтор одного або кількох приголосних у суміжних чи розташованих недалеко одне від одного словах:
Ну, що ж, стійте собі на місці, спочивайте спокійно (М. Коцюбинський). Звук [с] у цьому випадку вжито на позначення спокою, умиротворення, повільної дії; асоціюється з тихим сичанням вітру.
Асонанс – суголосся голосних, тобто повтор однієї або кількох голосних у суміжних чи розташованих недалеко одне від одного словах.
Щось грюкнуло дверима, й полопотіло босими ногами (М. Коцюбинський). Восьмиразовий повтор звука [о] створює ефект грубого звучання. Складається враження чогось громіздкого, значущого, гучного.
Анафора – початковий (ініціальний) повтор однакових звуків (слів) на початку рядків, строф, речень, абзаців, розділів твору. Звукова анафора – повторення початкових (ініціальних) звуків. Повторюватись може перший звук рядка у вірші або першого звука у слові:
Зелениться ніжна м’ята, рута, материнка, – Знов я чую, мов співає давня українка (А.Кримський)
Епіфора – повтор однакових звуків, слів, словосполучень наприкінці суміжних віршованих рядків, строф, речень, абзаців, розділів твору. Звукова епіфора – повторення кінцевих звуків чи словосполучень у закінченнях слів віршованого рядка:
Через перепони,
Попри всі закони,
Ти, мово дідівська, живлюща (М.Чернявський)
Ці повторення увиразнюють мову, підсилюють і підкреслюють певну думку. Це стилістична фігура, протилежна анафорі, особливого смислового значення набуває саме у поєднанні з нею.
Рима як різновид звукової епіфори разом із віршованими розмірами теж є важливим фонетичним засобом художнього стилю, зокрема поетичного мовлення. Рима – звуковий повтор, побудований на співзвучності кінцевих слів або їх частин. Наприклад:
Люлі-люлі, люлечки,
Шовковії вервечки (Народна творчість)
У фоностилістиці досить тісно переплітаються такі явища, як звуковідтворення (наявне тоді, коли текст наповнений звуками певних об’єктів природи, криками тварин, шумами машин) та звуконаслідування (ономатопея) – у художній мові один із способів звук описання, що полягає в оптимальному зближенні звучання слова і його змісту, імітації звуків природи за допомогою прямого їх наслідування. Наприклад: Немов хто косою черк! А друге світліше – дзінь! (А. Головко).У всіх словах, що нагадують скрип (скрегіт), різкий, неприємний звук [р]; у словах шкрябати, дряпати також наявність звуків [к], [р]. Виразні засоби приголосних виявляються досить яскраво. Так, дієслово свист завдяки двом приголосним с і в передає повів вітру.
2. Спостереження над мовою.
Прочитайте вірші. Назвіть звуки, які повторюються, стилістичну визначте роль алітерацій. Запишіть строфу, яка найбільше сподобалась. Чи можна стверджувати, що алітерація певних звуків «прив’язана» до конкретних звукових образів?
Була гроза, і грім гримів,
Він так любив гриміти,
Що аж тремтів, що аж горів
На трави і на квіти.
Грім жив у хмарі, і згори
Він бачив, хто що хоче:
Налив грозою грім яри,
Умив озерам очі.
А потім хмару опустив
На сад наш на щасливий
І натрусив зі сливи слив,
Щоб легше було сливі.
Та тут до грому навздогін
Заговорила груша:
“Трусніть і грушу, дядьку грім,
Бо важко мені дуже…”
І дядько грім сказав собі:
“Потрушу я і грушу.
Бо небеса вже голубі
Я покидати мушу”. (М.Вінграновський)
• Які приголосні допомагають створити звуковий образ грози? Які ще асоціації може викликати повторення цих звуків?
3. Запишіть строфу вірша Антоніни Тимченко. Підкресліть голосні, що повторюються. З’ясуйте, як асонанс підсилює основний мотив поезії
Мигтять перед очима осики, влиті в осінь,
І жалять жовті оси туди, де й так болить.
Як мул, мені на серці чи осад, а чи осуд,
І я не можу спати. І вівці не прийшли.
• Фоносимволісти для голосних звуко-кольорові відповідності характеризують таким чином: А – насичено-червоний; О – світло-жовтий або білий; Е – зеленкуватий; І – синій; У – темно-синій; И – темно-коричневий або чорний.
• Яка кольорова гама цього уривка?
4. Домашнє завдання (на вибір учнів) - здати до 29.10. до 18 години
Виконайте одне із завдань:
1) Проаналізуйте поезію за таким планом:
1. Виразне читання тексту (правильне інтонування, наголошення). Стиль.
2. Характеристика засобів милозвучності: евфонічні чергування, вимовна
легкість.
3. Звукопис: асонанс, алітерація, ономатопея.
4. Рима
5. Значення фонетико-стилістичних засобів для вираження головної думки та створення відповідного настрою.
Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма.
І блідий місяць на ту пору
Із хмари де-де виглядав,
Неначе човен в синім морі,
То виринав, то потопав.
Ще треті півні не співали,
Ніхто ніде не гомонів,
Сичі в гаю перекликались,
Та ясен раз у раз скрипів (Т.Шевченко).
2) Прочитайте вірш Павла Тичини “Хор Лісових Дзвіночків”. За допомогою яких мовних засобів автор передає звуки довкілля? Напишіть твір-опис “Літній день”, використовуючи звуковідтворення та звуконаслідування.
Ми дзвіночки,
Лісові дзвіночки,
Славим день.
Ми співаєм,
Дзвоном зустрічаєм:
День!
День.
Любим сонце,
Небосхил і сонце,
Світлу тінь,
Сни розкішні,
Все гаї затишні:
Тінь!
Тінь.
Линьте, хмари,
Ой прилиньте, хмари, –
Ясний день.
Окропіте,
Нас нашелестіте:
День!
День.
Хай по полю,
Золотому полю,
Ляже тінь.
Хай схитнеться –
Жито усміхнеться:
Тінь!
Тінь.
(П.Тичина)
28.10.21. Тема. Стилістичні засоби фонетики
1. Прочитайте теоретичний матеріал підручника ст.80-81.
2. Перегляньте відео.
3. Д.З. правила ст. 80-81. Вправа 115 ( усно) прочитати, Спробуйте скласти текст (10 речень) зі слів, що починаються будь-якою тією самою буквою. Здати до 29.10. до 18 години.
25.10. 21. Тема. Подовження та спрощення у групах приголосних.
1. Згадаймо матеріал!
2. Занотуйте.
Спрощення в групах приголосних
|
[стн] — [сн] [стл] — [сл] |
якість –
якісний щастя –
щасливий |
Винятки: 1.
Кістлявий, пестливий, хвастливий, хвастнути, хворостняк, зап’ясний, шістнадцять |
Спрощення
лише у вимові |
|
2. У
прикметниках від іншомовних слів баластний, контрастний, компостний,
форпостний, студентський, волейболістці, агентство |
|||
|
[скн] — [сн] [зкн] — [зн] [шчк] — [шк] [ждн] — [жн] [здн] — зн[] |
Тиск –
тиснути Брязк –
брязнути Горщок –
горшка Тиждень
– тижневий Проїзд –
проїзний |
Винятки: Випускний,
рискнути, вискнути, тоскно, скнара, скніти |
Баластний –
непотрібний, зайвий. Контрастний –
різко протилежний. Компостний –
складений із органічних добрив. Форпостний –
передовий пост, передня варта. |
Комментариев нет:
Отправить комментарий